Альфред Бернхард Нобель та його заповіт - Історія редагувань

NTI705 в 08:36, 29 вересня 2022

2022-09-29T08:36:45Z

Показати зміни

NTI705 в 08:29, 29 вересня 2022

2022-09-29T08:29:46Z

NTI705 в 08:29, 29 вересня 2022

2022-09-29T08:29:13Z

Показати зміни

NTI705 в 08:26, 29 вересня 2022

2022-09-29T08:26:42Z

Показати зміни

NTI705 в 08:24, 29 вересня 2022

2022-09-29T08:24:41Z

NTI705 в 08:24, 29 вересня 2022

2022-09-29T08:24:11Z

Показати зміни

NTI705 в 08:20, 29 вересня 2022

2022-09-29T08:20:31Z

Svetlana в 08:57, 18 квітня 2013

2013-04-18T08:57:06Z

Svetlana в 09:50, 13 листопада 2012

2012-11-13T09:50:59Z

Svetlana в 13:09, 8 листопада 2012

2012-11-08T13:09:38Z

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 «Я, нижче підписаний Альфред Бернхард Нобель, обдумавши й вирішивши, оголошую мій заповіт щодо майна, нажитого мною до моменту смерті. Все майно, що залишилося після мене й яке можна реалізувати, розподілити у такий спосіб: мій капітал душеприкажчики повинні перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого будуть видаватись у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Вказані відсотки слід розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття або винахід у галузі фізики, друга – тому, хто зробив велике відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя – тому, хто домігся видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта – творцю найзначнішого літературного твору, що відображає людські ідеали, п’ята – тому, хто сприяв з’єднанню народів, ліквідації рабства, зниженню чисельності існуючих армій, а також мирній домовленості. Премії в галузі фізики й хімії повинні присуджуватись Шведською королівською академією наук, з фізіології й медицини – Королівським Каролінським інститутом у Стокгольмі, з літератури – Шведською академією в Стокгольмі, премія Миру – комітетом із п’яти чоловік, обраних норвезьким стортингом. Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найдостойніші, незалежно від того, чи є вони скандинавами, чи ні».
 Коли нотаріус відкрив конверт і оголосив останню волю Альфреда Нобеля, присутнім родичам і душеприкажчикам Р. Сульману і Р. Лільєквісту, вони були вкрай здивовані. Зміст заповіту став вражаючою несподіванкою не тільки для родичів, друзів і колег А. Нобеля. Рішення, згідно з яким значна частина величезного статку відомого винахідника (31 млн крон із залишених 53-х млн) призначалася для утворення фонду для щорічного присвоєння грошових премій за досягнення на користь людству, викликало обурення шведського істеблішменту, невдоволення короля Швеції та громади в цілому. Негативна реакція на заповіт з боку співвітчизників А. Нобеля була викликана, насамперед, небажанням «випустити» значні кошти за кордони країни. Вчинок А. Нобеля оцінювався як непатріотичний, оскільки премії могли присуджуватися не лише шведам. Альфред Нобель не мав дітей, у нього не було прямих нащадків. Незважаючи на те що у розпорядження родичам призначались значні суми, вони не погодились із заповітом і опротестували документ. Протягом трьох років суди Стокгольма, Лондона, Парижа, Берліна розглядали судові позиви претендентів на спадок. Тільки влітку 1900 р. суперечки стосовно заповіту Альфреда Нобеля були припинені. Перші премії були вручені 10 грудня 1901 р.
-Народився Альфред Бернард Нобель 21 жовтня 1833 р. у Стокгольмі. У подружжя Іммануеля Нобеля і Кароліни Андрієтти Алсель народилося вісім дітей. Альфред був третім з чотирьох синів, яким судилося вижити. Батько А. Нобеля — Іммануель (1801–1872) був за освітою архітектором, за покликанням – винахідником. Спроби заснувати у Швеції свою справу з виробництва еластичної тканини виявились невдалими. У пошуках заробітку, необхідного для утримання родини, він залишає батьківщину і їде спочатку до Фінляндії, а згодом, на запрошення російського уряду, у 1837 р. до Санкт-Петербургу. У Росії Іммануель Нобель досяг успіху у справах, виявив себе талановитим винахідником і підприємцем. Він заснував ливарний цех і механічні майстерні, в яких вироблялися міни та токарні верстати. Влаштувавшись у Санкт-Петербурзі, І. Нобель вирішив перевезти зі Швеції до Росії свою родину. У той час Альфреду Нобелю виповнилося лише дев’ять років, він навчався в Якобському кафедральному ліцеї у Стокгольмі. У Петербурзі Альфред Нобель здобув ґрунтовну домашню освіту з природничих і гуманітарних дисциплін. Серед його домашніх учителів був, зокрема, видатний російський учений-хімік, завідувач кафедри хімії Медико-хірургічної академії М. М. Зінін (1810–1880). Коли Альфреду виповнилося вісімнадцять років, батько відправив його у тривалу (майже три роки) подорож, під час якої він відвідав Німеччину, Францію, Англію та інші європейські країни, а згодом і Сполучені Штати Америки. У Парижі Нобель продовжив вивчення хімії у лабораторії відомого вченого Т. Пелюза (1807–1867). У США він познайомився зі своїм співвітчизником Джоном Еріксоном (1803–1889), винахідником парової машини. Це знайомство сприяло посиленню інтересу до дослідницької діяльності та винахідництва. Протягом усього життя Альфред Нобель постійно вдосконалював свої знання, самостійно вивчав хімію, фізику, філософію, історію, літературу. Вільно володів п’ятьма іноземними мовами: англійською, російською, італійською, французькою та німецькою.
+Народився Альфред Бернард Нобель 21 жовтня 1833 р. у Стокгольмі. У подружжя Іммануеля Нобеля і Кароліни Андрієтти Алсель народилося вісім дітей. Альфред був третім з чотирьох синів, яким судилося вижити. Батько А. Нобеля – Іммануель (1801–1872) був за освітою архітектором, за покликанням – винахідником. Спроби заснувати у Швеції свою справу з виробництва еластичної тканини виявились невдалими. У пошуках заробітку, необхідного для утримання родини, він залишає батьківщину і їде спочатку до Фінляндії, а згодом, на запрошення російського уряду, у 1837 р. до Санкт-Петербургу. У Росії Іммануель Нобель досяг успіху у справах, виявив себе талановитим винахідником і підприємцем. Він заснував ливарний цех і механічні майстерні, в яких вироблялися міни та токарні верстати. Влаштувавшись у Санкт-Петербурзі, І. Нобель вирішив перевезти зі Швеції до Росії свою родину. У той час Альфреду Нобелю виповнилося лише дев’ять років, він навчався в Якобському кафедральному ліцеї у Стокгольмі. У Петербурзі Альфред Нобель здобув ґрунтовну домашню освіту з природничих і гуманітарних дисциплін. Серед його домашніх учителів був, зокрема, видатний російський учений-хімік, завідувач кафедри хімії Медико-хірургічної академії М. М. Зінін (1810–1880). Коли Альфреду виповнилося вісімнадцять років, батько відправив його у тривалу (майже три роки) подорож, під час якої він відвідав Німеччину, Францію, Англію та інші європейські країни, а згодом і Сполучені Штати Америки. У Парижі Нобель продовжив вивчення хімії у лабораторії відомого вченого Т. Пелюза (1807–1867). У США він познайомився зі своїм співвітчизником Джоном Еріксоном (1803–1889), винахідником парової машини. Це знайомство сприяло посиленню інтересу до дослідницької діяльності та винахідництва. Протягом усього життя Альфред Нобель постійно вдосконалював свої знання, самостійно вивчав хімію, фізику, філософію, історію, літературу. Вільно володів п’ятьма іноземними мовами: англійською, російською, італійською, французькою та німецькою.
 Після повернення до Росії Альфред Нобель почав працювати в компанії свого батька «Fonderie et atelier mecanique Nobel et fices», що спеціалізувалася на виробництві боєприпасів. Під час Кримської війни (1853–1856) майстерні Нобеля виготовляли підводні міни та інше озброєння для російського військового флоту. Міни конструкції Іммануеля Нобеля використовувалися для захисту Кронштадта, фортеці Свеаборг у Фінляндії та гавані Ревель в Естонії. Іммануеля Нобеля було нагороджено золотою медаллю «За усердие и развитие русской промышленности». Після закінчення війни виробництво було перепрофільоване для виготовлення машин і деталей для пароплавів. Проте замовлень на продукцію мирного часу було недостатньо, щоб ліквідувати негативні фінансові наслідки державних замовлень. У 1858 р. в компанії почалися серйозні фінансові проблеми, а у 1859 р. вона збанкрутіла. Іммануель Нобель з дружиною і молодшими синами Альфредом та Емілем повертається до Стокгольма. Старші сини, Роберт і Людвіг, залишились в Росії для ліквідації справи. Згодом вони заснували в Росії відому нафтову компанію «Товарищество нефтяного производства братьев Нобель» («Бранобель»), що згодом почала приносити великі прибутки, а їх власників стали називати «російськими Рокфеллерами».
 Повернувшись до Швеції, Альфред присвячує увесь свій час проведенню різних експериментів у маленькій лабораторії, яку його батько обладнав у передмісті Стокгольма. Під час експериментів з нітрогліцерином у 1864 р. у лабораторії Нобелів сталася трагедія: через непередбачуваний вибух загинуло декілька працівників, у тому числі й молодший брат Альфреда Еміль, якому виповнився лише 21 рік. В Іммануеля Нобеля стався напад, його паралізувало, і в результаті вісім років, до самої смерті, він залишався прикутим до ліжка. Біографи Альфреда Нобеля зазначають, що ця страшна подія позначилася на всьому його подальшому житті, світосприйнятті і характері.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Nobel.png|мини|Альфред Бернхард Нобель]]'''
 <div align="justify">
-«Я, нижче підписаний Альфред Бернхард Нобель, обдумавши й вирішивши, оголошую мій заповіт щодо майна, нажитого мною до моменту смерті. Все майно, що залишилося після мене й яке можна реалізувати, розподілити у такий спосіб: мій капітал душеприкажчики повинні перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого будуть видаватись у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Вказані відсотки слід розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття або винахід у галузі фізики, друга — тому, хто зробив велике відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя – тому, хто домігся видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта — творцю найзначнішого літературного твору, що відображає людські ідеали, п’ята – тому, хто сприяв з’єднанню народів, ліквідації рабства, зниженню чисельності існуючих армій, а також мирній домовленості. Премії в галузі фізики й хімії повинні присуджуватись Шведською королівською академією наук, з фізіології й медицини – Королівським Каролінським інститутом у Стокгольмі, з літератури – Шведською академією в Стокгольмі, премія Миру – комітетом із п’яти чоловік, обраних норвезьким стортингом. Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найдостойніші, незалежно від того, чи є вони скандинавами, чи ні».
+«Я, нижче підписаний Альфред Бернхард Нобель, обдумавши й вирішивши, оголошую мій заповіт щодо майна, нажитого мною до моменту смерті. Все майно, що залишилося після мене й яке можна реалізувати, розподілити у такий спосіб: мій капітал душеприкажчики повинні перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого будуть видаватись у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Вказані відсотки слід розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття або винахід у галузі фізики, друга – тому, хто зробив велике відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя – тому, хто домігся видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта – творцю найзначнішого літературного твору, що відображає людські ідеали, п’ята – тому, хто сприяв з’єднанню народів, ліквідації рабства, зниженню чисельності існуючих армій, а також мирній домовленості. Премії в галузі фізики й хімії повинні присуджуватись Шведською королівською академією наук, з фізіології й медицини – Королівським Каролінським інститутом у Стокгольмі, з літератури – Шведською академією в Стокгольмі, премія Миру – комітетом із п’яти чоловік, обраних норвезьким стортингом. Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найдостойніші, незалежно від того, чи є вони скандинавами, чи ні».
 Коли нотаріус відкрив конверт і оголосив останню волю Альфреда Нобеля, присутнім родичам і душеприкажчикам Р. Сульману і Р. Лільєквісту, вони були вкрай здивовані. Зміст заповіту став вражаючою несподіванкою не тільки для родичів, друзів і колег А. Нобеля. Рішення, згідно з яким значна частина величезного статку відомого винахідника (31 млн крон із залишених 53-х млн) призначалася для утворення фонду для щорічного присвоєння грошових премій за досягнення на користь людству, викликало обурення шведського істеблішменту, невдоволення короля Швеції та громади в цілому. Негативна реакція на заповіт з боку співвітчизників А. Нобеля була викликана, насамперед, небажанням «випустити» значні кошти за кордони країни. Вчинок А. Нобеля оцінювався як непатріотичний, оскільки премії могли присуджуватися не лише шведам. Альфред Нобель не мав дітей, у нього не було прямих нащадків. Незважаючи на те що у розпорядження родичам призначались значні суми, вони не погодились із заповітом і опротестували документ. Протягом трьох років суди Стокгольма, Лондона, Парижа, Берліна розглядали судові позиви претендентів на спадок. Тільки влітку 1900 р. суперечки стосовно заповіту Альфреда Нобеля були припинені. Перші премії були вручені 10 грудня 1901 р.
 Народився Альфред Бернард Нобель 21 жовтня 1833 р. у Стокгольмі. У подружжя Іммануеля Нобеля і Кароліни Андрієтти Алсель народилося вісім дітей. Альфред був третім з чотирьох синів, яким судилося вижити. Батько А. Нобеля — Іммануель (1801–1872) був за освітою архітектором, за покликанням — винахідником. Спроби заснувати у Швеції свою справу з виробництва еластичної тканини виявились невдалими. У пошуках заробітку, необхідного для утримання родини, він залишає батьківщину і їде спочатку до Фінляндії, а згодом, на запрошення російського уряду, у 1837 р. до Санкт-Петербургу. У Росії Іммануель Нобель досяг успіху у справах, виявив себе талановитим винахідником і підприємцем. Він заснував ливарний цех і механічні майстерні, в яких вироблялися міни та токарні верстати. Влаштувавшись у Санкт-Петербурзі, І. Нобель вирішив перевезти зі Швеції до Росії свою родину. У той час Альфреду Нобелю виповнилося лише дев’ять років, він навчався в Якобському кафедральному ліцеї у Стокгольмі. У Петербурзі Альфред Нобель здобув ґрунтовну домашню освіту з природничих і гуманітарних дисциплін. Серед його домашніх учителів був, зокрема, видатний російський учений-хімік, завідувач кафедри хімії Медико-хірургічної академії М. М. Зінін (1810—1880). Коли Альфреду виповнилося вісімнадцять років, батько відправив його у тривалу (майже три роки) подорож, під час якої він відвідав Німеччину, Францію, Англію та інші європейські країни, а згодом і Сполучені Штати Америки. У Парижі Нобель продовжив вивчення хімії у лабораторії відомого вченого Т. Пелюза (1807–1867). У США він познайомився зі своїм співвітчизником Джоном Еріксоном (1803–1889), винахідником парової машини. Це знайомство сприяло посиленню інтересу до дослідницької діяльності та винахідництва. Протягом усього життя Альфред Нобель постійно вдосконалював свої знання, самостійно вивчав хімію, фізику, філософію, історію, літературу. Вільно володів п’ятьма іноземними мовами: англійською, російською, італійською, французькою та німецькою.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Nobel.png|мини|Альфред Бернхард Нобель]]'''
+<div align="justify">
 «Я, нижче підписаний Альфред Бернхард Нобель, обдумавши й вирішивши, оголошую мій заповіт щодо майна, нажитого мною до моменту смерті. Все майно, що залишилося після мене й яке можна реалізувати, розподілити у такий спосіб: мій капітал душеприкажчики повинні перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого будуть видаватись у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Вказані відсотки слід розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття або винахід у галузі фізики, друга — тому, хто зробив велике відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя — тому, хто домігся видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта — творцю найзначнішого літературного твору, що відображає людські ідеали, п’ята — тому, хто сприяв з’єднанню народів, ліквідації рабства, зниженню чисельності існуючих армій, а також мирній домовленості. Премії в галузі фізики й хімії повинні присуджуватись Шведською королівською академією наук, з фізіології й медицини — Королівським Каролінським інститутом у Стокгольмі, з літератури — Шведською академією в Стокгольмі, премія Миру — комітетом із п’яти чоловік, обраних норвезьким стортингом. Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найдостойніші, незалежно від того, чи є вони скандинавами, чи ні».
@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
 Біографи Альфреда Бернхарда Нобеля вважають, що його остання воля про присудження премій у галузі літератури, науки і техніки логічно походять з інтересів самого Нобеля, які поширювалися на фізику, фізіологію та медицину, хімію та літературу. Вважають, що встановлення премії за миротворчу діяльність пов’язано з бажанням винахідника підтримувати людей, що, як і він особисто, стійко протистоять виявам насильства. Здивування викликала відсутність у заповіті розпорядження про встановлення премії за досягнення у математиці. Поширювалась чутка, за якою Нобель та відомий шведський математик М. Г. Міттаг-Леффлер (1846—1927) були закохані в одну й ту саму дівчину, яка віддала перевагу молодшому з них і нібито «король динаміту» з цієї причини образився на всіх математиків. Проте це тільки одна з версій. Існують і інші припущення, наприклад, у той час вже існувала премія з математики від шведського короля.
-Від 1969 р. додано ще одну номінацію у галузі економіки. Нобелівська премія з економіки не входить у заповідану А. Нобелем п’ятірку, вона офіційно називається Премією Центрального банку Швеції пам’яті Альфреда Нобеля з економічних наук, а її лауреат визначається Шведською королівською академією наук. У повсякденному вжитку вона називається Нобелівською премією з економіки (Nobel Prize in Economics) і прирівнюється до традиційних Нобелівських премій. Шведський банк заснував винагороду у 1968 р. з нагоди свого 300-річчя, а вперше Нобелівська премія з економіки була присуджена у 1969 р. Нагороджуються нею вчені — автори досліджень у галузі економіки такого видатного значення, яке відповідає заповітові Альфреда Нобеля. Кошти, які заповів Нобель для виплати премій, зберігаються у Центральному банку Швеції, але банк для відзначення лауреатів з економіки заснував спеціальний фонд імені Альфреда Нобеля, з якого й нагороджуються лауреати у тому ж розмірі, що й за іншими номінаціями.
+Від 1969 р. додано ще одну номінацію у галузі економіки. Нобелівська премія з економіки не входить у заповідану А. Нобелем п’ятірку, вона офіційно називається Премією Центрального банку Швеції пам’яті Альфреда Нобеля з економічних наук, а її лауреат визначається Шведською королівською академією наук. У повсякденному вжитку вона називається Нобелівською премією з економіки (Nobel Prize in Economics) і прирівнюється до традиційних Нобелівських премій. Шведський банк заснував винагороду у 1968 р. з нагоди свого 300-річчя, а вперше Нобелівська премія з економіки була присуджена у 1969 р. Нагороджуються нею вчені — автори досліджень у галузі економіки такого видатного значення, яке відповідає заповітові Альфреда Нобеля. Кошти, які заповів Нобель для виплати премій, зберігаються у Центральному банку Швеції, але банк для відзначення лауреатів з економіки заснував спеціальний фонд імені Альфреда Нобеля, з якого й нагороджуються лауреати у тому ж розмірі, що й за іншими номінаціями.</div>
 [[Category: За алфавітом]]
 [[Category: За країною]]
 [[Category: За роком присудження премії]]

@@ Рядок 52: / Рядок 52: @@
 [[Category: За алфавітом]]
 [[Category: За країною]]
-[[Category: За роком народження]]
+[[Category: За роком присудження премії]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Nobel.png|мини|Альфред Бернхард Нобель]]'''
-<span style="color:#8B008B">«Я, нижче підписаний Альфред Бернхард Нобель, обдумавши й вирішивши, оголошую мій заповіт щодо майна, нажитого мною до моменту смерті. Все майно, що залишилося після мене й яке можна реалізувати, розподілити у такий спосіб: мій капітал душеприкажчики повинні перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого будуть видаватись у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Вказані відсотки слід розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття або винахід у галузі фізики, друга — тому, хто зробив велике відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя — тому, хто домігся видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта — творцю найзначнішого літературного твору, що відображає людські ідеали, п’ята — тому, хто сприяв з’єднанню народів, ліквідації рабства, зниженню чисельності існуючих армій, а також мирній домовленості. Премії в галузі фізики й хімії повинні присуджуватись Шведською королівською академією наук, з фізіології й медицини — Королівським Каролінським інститутом у Стокгольмі, з літератури — Шведською академією в Стокгольмі, премія Миру — комітетом із п’яти чоловік, обраних норвезьким стортингом. Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найдостойніші, незалежно від того, чи є вони скандинавами, чи ні».</span>
+«Я, нижче підписаний Альфред Бернхард Нобель, обдумавши й вирішивши, оголошую мій заповіт щодо майна, нажитого мною до моменту смерті. Все майно, що залишилося після мене й яке можна реалізувати, розподілити у такий спосіб: мій капітал душеприкажчики повинні перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого будуть видаватись у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Вказані відсотки слід розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття або винахід у галузі фізики, друга — тому, хто зробив велике відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя — тому, хто домігся видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта — творцю найзначнішого літературного твору, що відображає людські ідеали, п’ята — тому, хто сприяв з’єднанню народів, ліквідації рабства, зниженню чисельності існуючих армій, а також мирній домовленості. Премії в галузі фізики й хімії повинні присуджуватись Шведською королівською академією наук, з фізіології й медицини — Королівським Каролінським інститутом у Стокгольмі, з літератури — Шведською академією в Стокгольмі, премія Миру — комітетом із п’яти чоловік, обраних норвезьким стортингом. Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найдостойніші, незалежно від того, чи є вони скандинавами, чи ні».
 Коли нотаріус відкрив конверт і оголосив останню волю Альфреда Нобеля, присутнім родичам і душеприкажчикам Р. Сульману і Р. Лільєквісту, вони були вкрай здивовані. Зміст заповіту став вражаючою несподіванкою не тільки для родичів, друзів і колег А. Нобеля. Рішення, згідно з яким значна частина величезного статку відомого винахідника (31 млн крон із залишених 53-х млн) призначалася для утворення фонду для щорічного присвоєння грошових премій за досягнення на користь людству, викликало обурення шведського істеблішменту, невдоволення короля Швеції та громади в цілому. Негативна реакція на заповіт з боку співвітчизників А. Нобеля була викликана, насамперед, небажанням «випустити» значні кошти за кордони країни. Вчинок А. Нобеля оцінювався як непатріотичний, оскільки премії могли присуджуватися не лише шведам. Альфред Нобель не мав дітей, у нього не було прямих нащадків. Незважаючи на те що у розпорядження родичам призначались значні суми, вони не погодились із заповітом і опротестували документ. Протягом трьох років суди Стокгольма, Лондона, Парижа, Берліна розглядали судові позиви претендентів на спадок. Тільки влітку 1900 р. суперечки стосовно заповіту Альфреда Нобеля були припинені. Перші премії були вручені 10 грудня 1901 р.